5. А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї.
6. Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову!
7. Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна? А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких!
8. І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї?
9. Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.
10. Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!
11. Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,
12. І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою.
13. Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; - а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.
14. О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!