8. Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
9. Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;
10. А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
11. Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12. Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
13. Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14. Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
16. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?
17. Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?