19. Перед величністю, яку він дав йому, всї народи, племена й язики дрожали й боялись його: кого хотїв, він убивав, а кого хотїв, зоставляв живим; кого хотїв, підвисшував, а кого хотїв, понижував.
20. Але як його серце згордїло, і дух його скаменїв у бутї своїй, став він стручений з свого царського престолу і втратив свою славу,
21. І вилучено його зміж синів людських, серце його стало схоже на зьвіряче, і він жив з дикими ослами; він годувався травою, нїби віл, і на його тїло спадала роса з неба, аж доки він спізнав, що над людським царством царює найвисший Бог, і настановляє над ним, кого хоче.
22. І ти, сину його, Валтасаре, не смирив твого серця, хоч знав про се все,
23. Але підняв себе проти Господа небес, і се принесено посуд дому його перед тебе, а ти й дуки твої, жінки твої й наложницї твої пили з них вино, та й хвалив єси богів срібних і золотих, мідяних, залїзних, деревяних і камяних, що нї бачать, нї чують, нї розуміють, а Бога, що в його руцї твоє диханнє і в його всї стежки твої, ти не пошанував.
24. За се й послана ним ся частина руки, що оце й написала.
25. І от що написано: Мене, мене, текел, упарсин (перес).
26. А ось і значіннє слів: Мене - облїчив Бог царство твоє і постановив йому кінець;
27. Текел - тебе зважено на вазї й знайдено дуже легким;
28. Перес - роздїлено царство твоє й віддано Мидіям та Персам.
29. Тодї звелїв Валтасар, щоб убрали Даниїла в пурпур і вложили золотий ланцюг на його шию, й оповістили його третім князем в царстві.
30. Тієї ж таки ночі Валтасара, царя Халдейського, вбито,
31. А Дарій Мидій обняв царство, коли йому було шістьдесять два роки.