13. І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се - вид земний уже сухий,
14. А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15. І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16. Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17. І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18. І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19. Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20. І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21. І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22. Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.