1. І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
2. І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3. І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4. І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5. І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6. І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7. І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8. Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9. Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10. І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11. І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се - оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12. І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13. І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се - вид земний уже сухий,
14. А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.