Старий Завіт

Новий Завіт

Буття 49:20-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

20. Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.

21. Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.

22. Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.

23. Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій

24. Він удержав у потузї. Руцї не послабли.

25. Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.

26. Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!

27. Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить.

28. Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.

29. І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,

30. В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.

Читайте повну главу Буття 49