3. День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
4. Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
5. Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
6. Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.
7. Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
8. Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
9. У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
10. Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
11. І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
12. І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
13. І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.