7. І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
8. І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
9. Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
10. Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
11. І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
12. Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
13. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
14. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
15. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
16. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
17. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
18. Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
19. Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
20. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
21. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
22. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.