Старий Завіт

Новий Завіт

Буття 41:13-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

13. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.

14. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.

15. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.

16. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.

17. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.

18. Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.

19. Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.

20. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.

21. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.

22. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.

23. Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними.

Читайте повну главу Буття 41