Старий Завіт

Новий Завіт

Буття 4:1-12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

1. І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагонївши вона, вродила Каїна і промовила: Придбала я людину з Божої ласки.

2. Потім уродила брата його, Абеля. І був Абель вівчар, Каїн же пахарь.

3. І сталось по якомусь часї, що Каїн приносив Господеві жертву з польового вроджаю.

4. Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його;

5. На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв.

6. І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв?

7. Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним.

8. Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.

9. І рече Господь Каїнові: Де твій брат? А він каже: Не знаю. Хиба я сторож брата мого?

10. І рече: Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого до мене з землї.

11. Оце ж проклят єси прогоном із землї, що роззявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.

12. Як порати меш землю, не давати ме вже з сього часу вона тобі нїякої користї. Волоцюгою й утїкачем будеш на землї.

Читайте повну главу Буття 4