6. І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
7. Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
8. Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
9. Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
10. І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
11. І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
12. І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
13. Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
14. І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпzдї, в батька нашого?
15. Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
16. Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
17. Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
18. І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
19. Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
20. І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
21. І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.