Старий Завіт

Новий Завіт

Буття 31:11-15 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

11. І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!

12. І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.

13. Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.

14. І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпzдї, в батька нашого?

15. Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.

Читайте повну главу Буття 31