1. Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
2. І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
3. Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
4. Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
5. І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.
6. І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
7. Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
8. Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
9. Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
10. І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
11. І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
12. І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
13. Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
14. І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпzдї, в батька нашого?
15. Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
16. Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.