51. Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь.
52. І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.
53. І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукнї, та оддав Ребецї, і подав гостинцї братові її й матері її.
54. І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали вранцї, і каже: Відпустїте мене до пана мого.
55. Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дївиця з нами з десяток день, а потім і пійде.
56. Він же каже до них: Не держіте мене. Господь погодив у дорозї менї; мушу йти до пана мого.
57. Вони ж сказали: Прикличмо дївицю, та й спитаймо її з уст її.
58. І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим? Вона ж каже: Пійду.
59. І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були.
60. І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх!
61. Уставши ж Ребека й рабинї її посїдали на верблюди, та й пішли з чоловіком. І взяв раб Ребеку, та й пішов.