Старий Завіт

Новий Завіт

Буття 18:17-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

17. Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?

18. Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.

19. Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усе, що глаголав до його.

20. Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.

21. Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.

22. І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.

23. І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?

24. Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?

25. Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?

Читайте повну главу Буття 18