11. Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.
12. Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький.
13. І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.
14. Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.
15. Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.
16. Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх.
17. Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?
18. Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.
19. Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усе, що глаголав до його.
20. Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.
21. Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.
22. І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.
23. І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?