8. І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?
9. Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.
10. Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.
11. Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.
12. А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.
13. І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.
14. Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим.
15. Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.