33. Оце ж не допускай, мій царю й пане, до серця такої думки, що усї царські сини були повбивані, бо тільки один Амнон умер.
34. Абессалом же втїк. Як споглянув же слуга, що сторогував на вежі, коли се много людей іде по дорозї на спаду гори. І прийшов вартовий й з'ясував цареві: Я бачив людей на дорозї Оронській на спаду гори.
35. І каже Йонадаб цареві: Бач, царські сини йдуть; як сказав раб твій, так і є воно.
36. Тільки що сказав се, аж ось і прибули цареві сини, плачучи в голос. І плакав царь, і всї слуги його плакали великим плачем.
37. Абессалом же втїк і пійшов до Талмая Емиюденка, царя Гессурського. І плакав Давид по синові свойму всї днї.
38. А Абессалом, коли втїк і прийшов у Гессур, то й перебув там три лїта.
39. І не переслїдував Давид Абессалома, бо потїшився з часом по смертї Амнона.