6. І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
7. Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
8. Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
9. І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
10. І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
11. Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
12. І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13. І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14. Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
15. І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16. Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.