17. І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18. (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
19. Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
20. Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
21. Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
22. Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
23. Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
24. Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
25. Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
26. Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
27. Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?