10. І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
11. Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
12. І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13. І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14. Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
15. І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16. Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
17. І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18. (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
19. Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
20. Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
21. Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.