7. Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними;
8. Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.
9. Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.
10. І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,
11. Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;
12. І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;
13. Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;
14. З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.
15. З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;
16. Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;
17. З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.
18. Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.
19. Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами,
20. Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.