3. В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4. Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5. Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
6. Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7. Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8. Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
9. І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10. І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11. Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
12. Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
13. Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
14. Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15. Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16. За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17. Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18. За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
21. Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.