14. Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15. Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16. За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17. Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18. За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
21. Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22. Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23. щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24. Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
25. Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26. Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27. і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28. Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29. і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30. Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31. Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32. Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33. Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
34. Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.