10. І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11. Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
12. Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
13. Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
14. Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15. Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16. За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17. Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18. За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.