48. Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49. Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
50. Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51. Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52. Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53. Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54. Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.