19. Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?
20. Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.
21. Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.
22. І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.
23. І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.
24. Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.
25. Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.
26. Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.
27. Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.
28. Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.