9. Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй.
10. Коли заповідї мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.
11. Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились.
12. Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас.
13. Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.
14. Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам.
15. Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.
16. Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам.
17. Се заповідую вам, щоб любили один одного.
18. Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидїв.
19. Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.
20. Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.
21. Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.
22. Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.
23. Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.
24. Коли б дїл не зробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же видїли й зненавидїли мене і Отця мого.
25. Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавидїли мене дармо.
26. Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди, що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.
27. І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.