Старий Завіт

Новий Завіт

Йоан 13:20-34 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

20. Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.

21. Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.

22. Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.

23. Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.

24. Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.

25. Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?

26. Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.

27. А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

28. Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.

29. Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.

30. Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.

31. Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.

32. Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.

33. Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.

34. Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.

Читайте повну главу Йоан 13