16. Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17. Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18. Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19. Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20. Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21. Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22. Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23. Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24. Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25. Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26. Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27. А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.