4. Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5. Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6. Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7. Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8. Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9. Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10. Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11. бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12. Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13. побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14. Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15. Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16. Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.