26. Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27. Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28. Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29. Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30. Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31. Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32. І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33. Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34. Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
35. Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36. Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37. Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38. щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39. Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: