22. Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23. Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24. Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25. Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26. Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27. Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28. Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29. Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30. Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31. Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32. І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33. Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34. Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?