11. бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12. Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13. побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14. Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15. Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16. Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17. Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18. Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19. Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20. Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21. Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22. Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23. Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24. Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25. Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26. Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27. Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28. Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29. Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.