42. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43. І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44. І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45. Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46. Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47. Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48. Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49. Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50. і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51. Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52. і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53. З того ж дня нарадились, щоб убити Його.