21. Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22. Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23. Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24. Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25. Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26. І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27. Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28. І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29. Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30. Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31. Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32. Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33. Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34. і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35. І заплакав Ісус.
36. Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37. Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38. Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39. Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.