26. Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27. Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28. І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29. Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30. Я і Отець одно.
31. Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32. Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33. Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34. Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35. Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, -