13. Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14. Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19. Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.