1. Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2. Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3. Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5. За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6. Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7. Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8. Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9. Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10. Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11. Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12. Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.