1. Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти.
2. Бо ж ми так само, як і люди Ізраїлю, одержали Благовість. Та Послання, яке вони почули, не стало їм у пригоді. Почувши його, вони не сприйняли його з вірою.
3. Тільки ті з нас, хто вірує, ввійде в світ Його спочинку. Адже Бог сказав:«Так Я у гніві присягнув:Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку». Псалми 95:11Але Його ж справа від створення світу була завершена.
4. Адже є у Святому Писанні такі слова про сьомий день: «А на сьомий день Бог відпочивав від усієї Своєї праці».
5. І також слова, вже згадані: «Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».
6. Отак воно і є, що існує ще можливість для віруючих ввійти у світ Господнього спочинку, але ж ті, хто першими почули Благовість, не ввійшли в нього через свій непослух.
7. Бог знову призначає день: «Сьогодні». Через багато років Він сказав про цей день Давидовими устами. Ці слова ми вже згадували:«Сьогодні, як почуєте ви голос Божий,не зачиняйте перед ним свої серця». Псалми 95:7
8. Бо якби Ісус привів їх тоді до спочинку, Бог не мав би потреби пізніше говорити про інший призначений день.
9. Отже, це є свідченням, що спочинок сьомого дня для людей Божих ще не прийшов.
10. Бо кожен, хто ввійде в світ спочинку Божого, відпочине від справ своїх так само, як і Бог відпочиває від Своєї праці.
11. Тож прикладаємо всі зусилля для того, щоб ввійти в той спочинок. І щоб ніхто з нас не загубився, наслідуючи той приклад непослуху.
12. Бо Слово Боже — живе й діяльне, і гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток.